ГОТЕЛІВ В ГОРОДЕНКІВСЬКОМУ РАЙОНІ НЕМАЄ.
Городенківський район розташований у степовій зоні правобережжя р.Дністра. Районний центр – місто Городенка. Перші письмові згадки про нього належать до кінця ХII ст. як про власність галицького князя Ярослава Осмомисла. У 1668 році Городенка отримала магдебурзьке право, що створило сприятливі умови для розвитку ремесла й торгівлі. Велику роль у розвитку міста відіграв магнат Микола Потоцький, який володів величезними маєтками на Покутті та Поділлі і хотів перетворити його в центр староства, а тому сприяв будівництву, розвитку ремесла й торгівлі. На його кошти розширено греко-католицький монастир, архітектором Меретином споруджено костел Непорочного Зачаття та церкву Успення Пресвятої Діви Марії. Іконостас церкви – унікальний. Він є спрощеним аналогом іконостасу собору Святого Юра у Львові, що дозволяє вважати його автором Й.-Ґ.Пінзеля.До найдавніших поселень району належать села: Стрільче (1436 рік), Незвисько (1440 рік), Чернятин (середина ХV ст.).
Місто Городенка.
Територія сучасної Городенківщини увійшла до складу Київської держави в кінці Х століття. Повість врем'яних літ згадує, що 993 року князь Володимир Великий пішов походом на білих хорватів, які населяли частину теперішньої Галичини. Землі ці мали укріплення з частоколів та зрубів, які називалися словом «город». Вважається, що назва міста і походить від цього слова – город. Перша письмова згадка про м.Городенка датується 1195 року. Тоді це було поселення хліборобів і ремісників. В XV ст., за деякими відомостями, тут будується замок – середньовічна фортифікаційна споруда, прикордонний замок Речі Посполитої. На той час прикордонне ринкове поселення Городенка ще не мало статусу міста. Протягом XV-XVI ст. Покуття було спірною територією між Польщею і Молдавським князівством, а у XVI-XVII ст. зазнавало спустошливих нападів турків і татар, тому Городенківська твердиня була до певної міри стратегічною. У 1648 році замок був зруйнований повстанцями Семена Височана і більше не відновлювався. З XVII ст. в місті селилися вірмени, які понад сто років утримували всю місцеву торгівлю. Про впливовість і заможність вірменської громади свідчить побудова у 1706 році великого вірменського костелу, цієї найдавнішої збереженої пам'ятки міста. Помітний слід в історії та культурі Городенки залишила єврейська громада. З'явилися тут вони ще у XVI ст. В 1743 році Миколою Потоцьким даровано єврейській громаді привілеї у торгівлі та ремеслі, виділено місця під будівництво синагоги та кіркута. Вже на початку ХХ ст. єврейське населення становило третину населення міста. Євреям належало близько половини місць у муніципальному управлінні. Під час Голокосту єврейська громада була повністю знищена. Згідно даних Всеукраїнського перепису населення 2001 році, євреї в Городенці не проживають. З назвою міста пов'язане виникнення єврейських прізвищ Ороденкер (англ.Orodenker) та Городенчик. З єврейських пам'яток збереглися Велика Синагога та частково кіркут. Велику роль у розвитку міста віідігравав Микола Василій Потоцький. Він планував заснувати собі тут нову резиденцію, де збудував костел з монастирем театинців, греко-католицьку церкву та міст. Сьогодні Городенка районний центр із населенням біля 10 тисяч осіб. У місті працює ряд промислових підприємств: цукровий завод, сирозавод, консервний завод.
В самому місті Городенка варто відвідати церковні споруди, а саме: Вірменський костел, Костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, Церкву Святого Миколая, Церкву Успіння Богородиці та Синагогу.
Село Лука.
Село Лука – центр сільської ради (інші села: Монастирок та Уніж), що розташований за 25 км від районного центру –Городенки, на березі річки Дністра. Населення – майже 850 осіб.Перші письмові згадки про тутешнє городище датуються 1465 (1466) роком. Відомо також, що в цих околицях існуав колись монастир (1600-1789 роки).
База відпочинку «Білий бізон».
У селі Лука, 2 км від траси Тязів–Снятин.
Під'їзд – грунтова дорога.
Просторий кемпінг у затишному куточку на березі річки Дністер.
На території розташовані 4 бунгало (кожне на 4-5 місць),
2 тіпі (кожне на 6 місць), хостел (на 12 місць).
Село Тишківці.
Село Тишківці знаходиться на історичному Покутті. Населення становить 1582 особи.Характерна топографічна риса Тишківців – вододіл рік на заході села (урочище Голова). Звідси вода збігає до Прута (в південному напрямі) і Дністра (в західному та північному). З тектонічних особливостей слід відзначити підземні вапнякові вижолобини (відомі як Пропади), де час від часу зникає під землю вода. Іншою особливістю є великі та глибокі яри на півночі села – своєрідні каньйони (урочище Рашковецька долина). Місцева легенда стверджує, що перше сільське поселення розташовувалося в урочищі «Гостилів» і було зруйноване. Друге – в урочищі «За окопом», розташованому на високому горбі (300 м над рівнем моря) між старим цвинтарем та озером Мамичів. Третє поселення – район сучасних Тишківців. Згідно з дослідженнями науковців Львівського інституту народознавства, назва «Тишківці» походить від особової назви Тишко. Первісне значення: Тишковци – «рід (або піддані) Тишка», в якому проживає (або яким володіє) Тишко. Першу письмову згадку про Тишківці виявлено в «Актах Гродських і земських з часів Речі Посполитої» – у судовому акті, складеному в Галичі 12 лютого 1448 року.
Варто відвідати Музей історії та визвольних змагань імені Романа Шухевича та Дем'янів Хрест, де, згідно х переказами, загинув отаман чумаківа, які везли сіль з Коломиї.
Село Торговиця.
Це старовинне село вперше згадується в документах за 1410 рік.
До одного з ювілеїв (20 вересня 2010 року) був урочисто відкритий пам'ятний знак.
Розташоване село за 12 км від районного центру. Населення – 4100 чоловік.
Торговицькій сільраді підпорядковані населені пункти Вербівці та Топорівці.
Варто відвідати Музей Леся Мартовича.
Село Чернятин.
Село з населенням майже 3200 осіб розташоване лише за 4 км від районного центру — міста Городенки.
Перша письмова згадка датується 1453 роком, коли поселення йменувалося Чернятинцями.
Варто відвідати Церкву Успіння Святої Богородиці та Музей «Оберіг».