ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОН
(Районний центр - м.Галич)
Галицький район - район України на півночі Івано-Франківської області.
Районний центр: м.Галич.
Населення: 44 184 особи (на 01.02.2016 року).
Площа району: 723 кв.км.
Густота населення: 85,2 осіб на км.кв.
Міські ради: 1.
Селищні ради: 1.
Сільські ради: 38.
Селищ міського типу: 1.
Сіл: 67.
На території району знаходяться ряд найвищих вершин Східних Карпат, у тому числі й третя за висотою гора України – Піп Іван (висота – 2020 м.).
Район розташований на межі двох фізико-географічних регіонів: Українських Карпат та південно-західної частини Східноєвропейської рівнини. Близько 8% території району займають ріки (серед них одна з найбільших у Європі – Дністер), озера, ставки.
Районний центр – стародавнє місто Галич. Він розміщений між такими промисловими центрами: Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль, Стрий, Калуш, з якими з'єднаний густою сіткою сполучень.
Район багатий на природні копалини: марганцеву руду, вапняки, мергелі, суглинки, глину, пісок, гравій, торф, марганцева руда. Завдяки цьому тут розвивається місцева промисловість. Провідна галузь промисловості – харчова.
ІСТОРІЯ.
Перша згадка про нього є у літописах (1113 рік), хоча археологи припускають, що місто виникло в середині Х ст.
Колишній центр літописного Галича розташований за 6 км від сучасного міста в селі Крилос на однойменній горі.
Найбільший розквіт Галича як міста й адміністративного центру припадає на період князювання Ярослава Остромисла (!1153-1187 р.р. згаданого в «Слові о полку Ігоревім».
У 1241 році місто було зруйноване монгольською навалою, після чого король Данило Галицький переніс столицю до міста Холм.
Старе місто залишалося резиденцією єпископа, а згодом під горою у гирлі Дністра виросло нове місто. 1367 року Галич отримав магдебургське право.
Цього ж року було збудовано дерев'яний замок, а в XVI ст. – кам'яний, руїни якого можна побачити і тепер.
На місці старого Галича та його околиць нещодавно створено Національний заповідник «Давній Галич».
До найдавніших поселень району належать також села Бовшів (1153 рік), Дитятин (1424 рік), Мединя (1441 рік).
У національному заповіднику «Давній Галич» знаходиться ряд пам'яток загальнодержавного та світового значення, серед яких фундаменти 14 літописних церков XII-XIII ст., понад 200 пам'яток археології, 18 природоохоронних об'єктів, органічно пов'язаних з пам'ятками історії і архітектури:
У місті Галич:
–Церкви Різдва Христового XIII-XV ст.;
–Замок XIV–XVII ст. (руїни);
У селі Крилос:
–Залишки княжого Галича у XI–XIII ст.;
–Успенський собор 1157 р. (фундамент);
–Іллінська церква XII ст. (руїни);
–княжа криниця XII ст.;
–Успенська церква XVI ст., каплиця XV ст.
У селі Шевченкове:
–Перлина галицької архітектури школи XII ст. церква Св. Пантелеймона.
У селищі Більшівці:
–костьол Кармелітів XVII ст. з монастирським комплексом.
Лікувальні та мінеральні води.
На території Галицького району є такі мінеральні джерела:
–«Чисте джерело»;
–«Зачарована Христина»;
–«Наша вода»;
–«Міреллі»;
–«Княжа криниця».
Всі вони розташовані в смт Більшівці.
За своєю природною мінералізацією води відносяться до столових вод і мають чудові смакові якості. Рекомендовані для вживання українським НДІ медичної реабілітації і курортології як для пиття, так і для приготування їжі. Мінералізація води становить 0,4-0,8 г/дм куб, що, на відміну від вод з високою мінералізацією, дає змогу вживати її для пиття в необмеженій кількості.
ВІДОМІ ЛЮДИ.
–У 1901-1902 р.р.. в селі Вікторів жив і творив український композитор Денис СІЧИНСЬКИЙ;
–вихідцем із села Тустань є відомий український педагог, перекладач, лексикограф XVI ст. Лаврентій ЗИЩАНІЙ;
–Рудольф МОХ, священник УГКЦ, письменник, громадський діяч, одни із продовжувачів справи «Руської Трійці», секретар «Руської Ради народної».
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «ДАВНІЙ ГАЛИЧ».
Комплекс пам'яток історії та культури стародавнього Галича та Галицько-Волинської держави ХІІ-ХІІІ ст., більшість яких розташовані в межах сучасного села Крилос та міста Галич, Галицький район Івано-Франківської області.
Площа заповідника – майже 80 кв.км.
Заповідник створено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №81 «Про державний історико-культурний заповідник у м.Галичі Івано-Франківської області» та указом Президента України від 11 жовтня 1994 року №587/94 «Про національні заклади культури» і підпорядковано Міністерству культури та мистецтв України (нині – Міністерство культури та туризму).
МУЗЕЙ «ПРИРОДА ЗЕМЛІ ГАЛИЦЬКОЇ».
Музей «Природа Землі Галицької»Адреса:вул. Галич-Гора,1, а/с29, м.Галич, Івано-Франківська область, тел./факс: (03431) 2-21-13,2-11-87,email:galychnpp@mail.ru www.halychpark.if.ua/.
Ідея створення природничого музею в Галичі зародилася у 1998 р. під час святкування 1100-річчя першої письмової згадки про це давнє місто.
Упродовж 1998-2003 рр. формувались природничі фонди у Національному заповіднику «Давній Галич», а в 2004 р., під час святкування десятиріччя заповідника, в музеї «Історії давнього Галича» була відкрита експозиція «Природа Землі Галицької». Вона представляла типи природних комплексів у вигляді 4 закритих і одної великої відкритої діорам з 199 експонатами (187 видів тварин) і займала площу 48 кв. метрів.
Музей «Природа Землі Галицької» розташований у зручному місці – на шляху туристичного маршруту «Крилос» (колишня столиця Галицько-Волинського князівства) – «Старостинський замок» – «Центр Галича» і приваблює як місцевих жителів, так і гостей міста.
Він є потужною науковою базою для студентів вищих навчальних закладів природничого спрямування та учнів шкіл регіону. Відвідувачі музею мають можливість зрозуміти необхідність берегти природу, ощадливо використовувати її ресурси. Тут кожен відчуває, що старий підхід у ставленні до природи в намаганні якомога більше взяти від неї, веде до знищення неоцінимих природних багатств, що загрожує не тільки природі, а й самому існування людства. Вихід один – жити в гармонії з природою.
Час роботи: щоденно 9-16 год.
У вихідні та свята: 10-15 год.
МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ ПРИКАРПАТТЯ.
Адреса: село Крилос Галицького району Івано-Франківської області. Більше інформації на сайті: www.davniyhalych.if.ua/.
Цей музей просто неба є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич».
Музей розташовується на території давнього городища.
Заснований в 1979 році.
Цей острівок народної архітектури знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кінця ХVІІ – початку ХХ ст. Скансен займає площу 4,5 га, на якій встановленого 11 архітектурних пам’яток та відтворено «мікросела» чотирьох етнографічних регіонів Івано-Франківщини: Опілля, Бойківщини, Гуцульщини, Покуття.
МУЗЕЙ КАРАЇМСЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ.
Адреса: майдан Різдва, буд.33, м.Галич, Івано-Франківська область. Тел.: (03431) 2-31-05.
Музей засновано у червні 2003 р.
Основними напрямками у роботі Музею є виявлення, дослідження та популяризація культурної спадщини галицької караїмської громади.
У Музейний комплекс входять:
–експозиційні зали у будинку № 33 на майдані Різдва (відкриття експозиції відбулося восени 2004 р.);
–10 караїмських будинків поч. ХХ ст. по вул. Караїмській;
–фундаменти зруйнованого у 1985 р. караїмського храму – кенаси;
–караїмські кладовища у с.Залуква та у м.Галичі (вул. Замкова).
Особливо актуальною діяльність Музею є сьогодні – у той час, коли караїмська громада завершує своє існування у Галичі.
Години роботи: з 09:00 год. до 18:00 год.
МУЗЕЙ
ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ.
ЦЕРКВА РІЗДВА ХРИСТОВОГО.
Церква в історичній місцевості у м.Галич, збудована у XIII ст.
Церкву реставровано на початку 20 ст.
Входить до складу Національного заповідника «Давній Галич».
Точна дата побудови церкви невідома. Науковці датують кінцем XIII століття – початком XV століття. Є припущення, що до неї, на даному місці стояла дерев'яна церква датована XII століттям.
У 1349 р. під час завоювання Галичини поляками, останні спалили її. Споруду не одноразово руйнували татари.
Наприкінці XVIII століття поряд із церквою Різдва Христового був збудований францисканцями монастир Чесного Хреста.
У другій половині XVIII століття храм реставрують і він набуває сучасного вигляду.
Нині діючий собор ГКЦ. Першопочатково мала хрестоподібний план. Була типовою на той період, українською трибанною церквою з західним входом. Пізніше були проведені численні перебудови. Дах церкви став двосхилим. Наприкінці 19 століття західний фронтон церкви був виконаний у стилі барокко.
ГАЛИЦЬКИЙ ЗАМОК.
Галицький замок або Старостинський замок – замок у місті Галич Івано-Франківської області, Україна.
Руїни замку розташовані на високому пагорб Галич гори на правому березі річки Дністер над містом – в минулому служив фортифікаційною спорудою оборонного значення.
Галицький замок споруджено в середин ХІV ст.
Однак його попередника вперше згадують в 1114 році, як укріплену цитадель.
Археологи вважають, що спочатку це була дерев'яна споруда, яка згодом переросла у міцний замок галицьких князів.
Польський історик Є.ГЕЛЕНІУШ у праці «Розмови про Польську Корону» розповідває: «Галич над самим Днісстром має замок старовинний, про початки якого не говорять ні хроністи, ні традиції...». А далі ствреджує: «Із занепадом столиці один тільки замок над Дністром нагадував давнє значення міста».
Про те, хто і коли знищив княжий дерев'яний замок точно невідомо. Знаємо тільки, що відбудова замку, як оборонного форпосту Галицького староства, розпочалася у середині XIV ст., після того, як Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі. Одні історичні джерела приписують будівництво дерев'яно-земляного замку Казимирові ВЕЛИКОМУ, інші стверджують, що твердиню спорудив волинський воєвода – князь ЛЮБАРТ у 1350-1352 рр. У кожному разі відомо, що Галицький замок відбудовували майже ціле сторіччя, і з кінця XIV ст. до ХV ст. він був одним із найбільших в Галичині. Тоді його залога налічувала понад 1000 осіб. У замку було кілька десятків гармат, чимало вогнепальної зброї.
ІСТОРІЯ.
1436 року був наданий молдавському господарю ІЛЛІ І (після складання ним присяги на вірність польському королю Владиславу III ВАРНЕНЧИКУ у Львові).
Галицький замок 1490 року штурмувала селянська армія під проводом МУХИ.
1509 року дерев'яний замок витримав облогу волохів під проводом господаря Молдавії Богдана ІІІ СЛІПОГО. Oдним з очільників оборони був дідич Рогатина Станіслав ХОДЕЦЬКИЙ.
Близько 1520 року замок було відбудовано за сприяння руського воєводи Отто ХОДЕЦЬКОГО.
Наприкінці ХVІ ст. століття замок згорів. На його місці звели нерегулярний за планувальною конфігурацією, наближений до трикутника замок з пісковику та цегли. Він складався з 2-х частин, розміщених на 2-х терасах:
–верхнього укріплення;
–власне замку;
–нижнього подвір'я, оточеного мурами з 5-ма баштами і 3-ма в'їзними брамами, додатково обнесеного земляним валом і глибоким ровом.
Протягом 1594–1621 років укріплення витримувало напади турків з татарами.
З 1590 по 1633 рік на Галич 29 разів нападали татари з османами. Найбільш руйнівними були напади 1594, 1612 та 1624 років. За описом 1627 року замок був оточений з трьох боків валами, на яких височіли п'ять оборонних башт (деякі з них були мурованими), і мав три в'їзні брами.
Під час визвольної війни українського народу (1648–1654 рр.) твердиню тримала в облозі армія Семена ВИСОЧАНА, а влітку 1649 р. фортецю здобули війська Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО.
Після неодноразових спустошень і руйнувань необхідно було відновлювати і ремонтувати замкові будівлі.
Перебудову замку провів у ХVІІ ст. галицький староста Анджей ПОТОЦЬКИЙ (виділив на це 42 тис. злотих). У Постанові сейму від 1658 року зазначено, що Анджей ПОТОЦЬКИЙ власним коштом відреставрував його: «від землі спорудив нові мури і обвів їх шанцями і редутами чужоземним способом». План реконструкції розробив італійський інженер Франсуа КОРРАЗІНІ. Перебудований замок мав трикутну форму, охоплював територію 1,7 га, мав 2 тераси, 3 муровані башти по кутах, 9 комор, архів гродських і земських актів, канцелярію, приміщення суду. В замку була каплиця св.КАТАЖИНИ (КАТЕРИНИ).
Наступного удару зазнав Галицький замок під час турецько-польської війни 1676 р. Війська під командуванням белербея Дамаску ІБРАГІМ-паші, на прізвисько «Шайтан», взяли твердиню. Залога, якою керував комендант ЛАХОВСЬКИЙ (чи ЛЯХОВСЬКИЙ), майже без бою віддала замок, вивісивши білий прапор, який турки пограбували, вибухом висадили у повітря частину оборонних стін, веж. Потім ЛЯХОВСЬКИЙ за здачу замку був страчений з наказу короля ЯНА ІІІ.
Згодом замок відбудували.
Через розбудову нового міста-фортеці Станиславова галицька твердиня поступово втратила своє оборонне значення, запустіла.
Згідно з розпорядженням губернатора, 1767 рроку частину вцілілих мурів розібрали, матеріал використали для будівництва міста біля пристані. Руїни, що залишилися від давньої фортеці, бовваніли над Галичем до кінця ХХ ст.
До наших днів від замку кінця XVI ст. дійшли руїни мурів 5-гранної наріжної (західної) башти на рівні 2-го ярусу, рештки оборонної стіни з бійницями. На території замку збереглися численні підвальні приміщення.
Нині Галицький замок охороняє держава. Згідно з Генеральним планом розвитку Національного заповідника «Давній Галич» на 2001–2015 рр., тут ведуть реставраційні роботи. У проекті реставрації цієї національної пам'ятки передбачено відновити вцілілі мури, південнозахідну вежу та каплицю св.КАТЕРИНИ, відтворити оборонну стіну між вежею і каплицею.