ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА МІСЬКА РАДА.
(Центр – м.Івано-Франківськ)
Івано-Франківська міська рада – район України в центральній частині Івано-Франківської області.
Центр: м.Івано-Франківськ. Відстань до Києва 453 км. Залізницею - 716 км. Автошляхами - 552 км.
День міста: 7 травня.
Населення: 228 575 осіб (на 01.01.2015 року).
Населення міське: 12 121 особа (на 01.09.2015 року).
Населення сільське: 10 617 осіб (на 01.02.2016 року).
Площа міської ради: 83,73 кв.км.
Густота населення: 35,21 осіб на км.кв.
Міські ради: 1.
Селищні ради: 1.
Сільські ради: 4.
Міст: 1.
Селищ міського типу: 1.
Сіл: 5.
Міська рада утворена в 1662 році.
Висота над рівнем моря: 260 м.
Іва́но-Франкі́вськ (раніше – Станиславів,Станіслав) – обласний центр Івано-франківської області, економічний і культурний центр Прикарпаття, одне з найбільших міст Галичини.
З 1662 року до 1772 року і з 1918 року до 1939 року мало назву Станиславів, з 1772 року до 1918 року – Станіслав. З 1939 року радянською владою було повернуто австрійську назву Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ на честь видатного письменника Івана ФРАНКА. Більшість мовознавців і жителів міста відзначає, що нова назва міста була дана радянською окупаційною владою з порушенням правил української мови і за політичними мотивами. Тодішня партійна номенклатура не хотіла, щоб назва міста асоціювалася із іспанським диктатором Франсіско ФРАНКО, який був ворогом СРСР. Повсякденно скрізь вживається скорочена назва Франківськ або й навіть просто – Франик. Або ж – Сан-Франціско.
Географія. Івано-Франківськ розташований на Покутській рівнинній території південного заходу України у межиріччі Бистриці Надвірнянської і Бистриці Солотвинської. Територія міста становить 3,89 тис. га (0,3 % території області). У підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради перебуває 5 навколишніх сіл: Вовчинець, Крихівці, Микитинці, Угорники, Хриплин.
Місьця для відпочинку. Івано-Франківськ має велику кількість парків та скверів для відпочинку, серед яких Парк культури та відпочинку імені Шевченка (в минулому – Парк цісаревої Ельжбети); Парк «Військових Ветеранів» (в минулому – «Піонерський», «Воїнів-інтеранціоналістів», вул. Василіянок); Парк на Молодіжній (вул. Молодіжна); Меморіальний сквер (в минулому – міський цвинтар, так званий Станіславівський некрополь, вул. Степана Бандери); Сквер Слави (вул. Лепкого); Привокзальний сквер (пл. Привокзальна). Мікрорайони: Каскад, Пасічна, БАМ, Позитрон.
Клімат помірно континентальний. Середня температура: січня – 5 градусів, квітня – +12 градусів, липня – +19 градусів, жовтня – +2 градусів.
Історія. Польський період. Місто утворилося на місці двох сіл – Заболоття (1437 рік) та Княгинина (1449 рік). Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо, що 1662 року Станиславів отримав магдебургське право. Цей рік і вважають офіційною датою заснування міста. 1654 року краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав РЕВЕРА ПОТОЦЬКИЙ викупив землі нинішнього міста в родини Жечковських для спорудження тут фортеці проти набігів кримських татар та свого опорного пункту на Галицькій землі. Його іменем і назвали місто. Син Станіслава РЕВЕРИ – Анджей – обніс місто валами та муром. Він запросив в місто вірменських купців з Молдови і Угорщини, щоб сприяти розвитку торгівлі. Місто-фортецю спорудили в 1661-1662 р.р. за короткий термін (5 місяців) за проектом Франсуа (Франческо) КОРАССІНІ з Авіньона у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточував власне замок ПОТОЦЬКИХ. На вістрях шестикутника розташовувались бастіони – зовнішні додаткові п'ятикутні укріплення, що дозволяли здійснювати флангуючий мушкетний обстріл вздовж стін. Поперечний розріз стін складав земляний вал (насип) завширшки 20-30 метрів, зміцнений ззовні дубовими колодами. Місто відразу будувалося як могутня фортеця. Його територія була оточена спочатку дерев'яними, потім мурованими стінами, а ще земляним валом та широким ровом. Мав Станиславів дві потужні в'їзні брами: кам'яні Галицьку та Тисменицьку. Називались брами за своїм розташуванням, що зрозуміло: з однієї вів шлях на Галич, з другої — на Тисменицю. Станиславів починався з Ринкової площі й ратші, збережені у видозміненому стані понині. Проектування і спорудження міста велось за стандартами і нормами французької будівельної школи. Графічно-метрологічний аналіз структури і «коду» міської структури і сьогодні дає можливість вказати на її унікальність в Східній Європіі. За оригінальність архітектури місто інколи називають «малим Львовом». Мешканці міста складали постійний відсотковий партитет за національностями – українці, поляки, німці, євреї, вірмени. 14 серпняя 1663 року польський король Ян ІІ КАЗІМЄЖ юридично підтвердив надання місту Станиславову магдебурзького права і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом-«пилявою» – гербом ПОТОЦЬКИХ – у створі воріт. У 1665 році завершено будівництво дерев'яного вірменського костьолу, спорудженого на кошти Анджея ПОТОЦЬКОГО і пожертвування багатих вірменських купців. У 1666 році закінчено будівництво першої дерев'яної міської ратуші. Населення міста різко зросло від приходу вірмен, які прийняли греко-католицьке віросповідання. 4 січня 1667 року було надано письмовий привілей ПОТОЦЬКОГО на заснування в місті вірменської громади й управи. Прийнятим 1 квітня 1667 року Королівським універсалом вірменам гарантувалося право проживання у місті. У 1668 році ПОТОЦЬКИЙ дозволив українській громаді побудувати церкву і заснувати при ній братство, школу і будинок для старих. Побудовано лікарню. Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці:українці та поляки мешкали у північно-східній частині міста, вірмени – у південній, євреї – у західній. За привілеєм ПОТОЦЬКОГО 15 квітня 1669 року парафіяльну церкву реорганізовано у колегіату Яна ТАРНОВСЬКОГО – Львівського архієпископа РКЦ, і при ній було відкрито «Академію» (духовну школу), яка вважалася філією Краківського Ягеллондського університету. У 1672 році закінчено часткову перебудову Станиславіської фортеці: дерев'яні укріплення замінено на муровані, збудовано з каменю в'їзні брами в місто – Галицьку і Тисменицьку вежі. Рештки фортечної стіни залишилися нині по Фортечному провулку. У 1672 році Станіславівська фортеця була настільки сильною, що змогла зупинити османську армію, витримавши тривалу облогу. З самого початку виникнення міста та з наданням магдебурзького права були створені і розвивались окремі ремісничі цехи, що об'єднували спочатку будівничих, торговців, ковалів, інші дрібні ремесла, сприяли виникненню нових галузей. До середини ХVІІІ ст. існувало 20 цехів – шевські, кравецькі, візницькі, кушнірські, римарські, котлярські, пушкарські. Однією з домінантних галузей була обробка шкіри, сап'янове виробництво й обробка та виготовлення екзотичних «перських виробів». Активна зовнішня торгівля підтримувалась високим рейтингом ярмарок худоби. Оптові партії переправлялись через Станіслав до Європи. 7 серпня 1764 четвер – після бомбардування (було пошкоджено, зокрема, теперішній Собор Святого Воскресіння), тривалої облоги місто окупували московити, наклали контрибуцію, пограбували міські запаси; пішли звідси 5 жовтня 1764 до Львова. У ХVІІІ-ХІХ ст.ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 року – імперії ГАБСБУРГІВ (від 1804 року – Австрійської імперії, від 1867 року – Австро-Угорщини). Австрійський період та Перша Світова війна. Громадське життя сколихнула революція 1848 року. У Станиславові створено «Руську раду» поряд з польською, організовано загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. До новоствореного парламенту було обрано депутатів-українців. Друга половина 19 століття відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці у 1866 році: тоді ж беруть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчане об'єднання, шкір-фірма «Плай». 1884 року відома громадська діячка й письменниця Наталя КОБРИНСЬКА провела у місті установчі збори «Товариства руських женщин» (пізніша назва – «Союз українок»). Цим був покладений початок організованому жіночому рухові в Україні. Громадське життя сколихнула революція 1848 року. У Станиславові створено «Руську раду» поряд з польською, організовано загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. До новоствореного парламенту було обрано депутатів-українців. Друга половина 19 століття відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці у 1866 році: тоді ж беруть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчане об'єднання, шкір-фірма «Плай». 1884 року відома громадська діячка й письменниця Наталя КОБРИНСЬКА провела у місті установчі збори «Товариства руських женщин» (пізніша назва – «Союз українок»). Цим був покладений початок організованому жіночому рухові в Україні. 1905 року було відкрито Станіславську українську гімназію. Під час першої світової війни, у 1915-1916 р.р. за місто точились жорстокі бої. Частину історичної забудови міста було зруйновано – і відновлено вже у новітніх архітектурних формах.
Західноукраїнська Народна Республіка. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році було створено Західно-Українську Народну Республіку. Станиславів протягом січня-травня 1919 року був її тимчасовою столицею. Протягом цього періоду: 3 січня 1919 р. схвалено Універсал про злуку з УНР, прийнято закони, про мови – 1 лютого, про шкільництво – 13 лютого, про громадянство — 8 квітня, про введення з 1 травня 8-годинного робочого дня (1 травня було встановлено святом трудящих), про земельну реформу – 14 квітня. Тоді тут побували такі визначні українські діячі, як-от: Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ, Володимир ВИННИЧЕНКО, Симон ПЕТЛЮРА, Євген КОНОВАЛЕЦЬ. У складі Польщі. У 1919-1939 р.р. перебував складі Польщі. В 1930 року введена в експлуатацію Станиславівська електростанція, від початку роботи якої веде свою історію ВАТ «Прикарпаттяобленерго».
Радянський період. З кінця вересня 1939 року по червень 1941 року Станиславів – у складі Радянського Союзу. Цей період відзначався репресіями проти населення, апогеєм яких став таємний розстріл працівниками НКВС в'язнів та підозрюваних, що перебували у Станиславівській в'язниці на момент війни проти СРСР. Тіла їх поховано у спільній могилі в урочищі Дем'янів Лаз біля міста. У 1989 році в урочищі були проведені розкопки та віднайдено рештки 586 осіб: у більшості жертв – кульові отвори у потилиці. На перепоховання зібралося близько 300 тисяч українців. В урочищі Дем'янів Лаз відкрито меморіальний комплекс, регулярно проводяться поминальні богослужіння. Нацистська окупація.
Під час Другої Світової війни місто три роки (1941-1944 р.р.) було під нацистською окупацією. 17 листопада 1943 року, під стінами станиславівської синагоги німці розстріляли 27 українців. Більшість із них затримали напередодні, під час облави в міському театрі, де давали оперету «Шаріка». Згодом, вулиця дістала назву Страчених. 27 липня 1944 року місто було звільнено радянськими військами. За документами Національної державної комісії з розслідувань злодіянь німецько-фашистських окупантів (НДК) загальна кількість загиблих в місті становить 128272 особи, з них 127352 євреїв, хоча дані цифри стосуються не тільки міста, а всієї області загалом. У 1944 місто було зайняте Радянською армією в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції (13 липня – 29 серпня). Відразу після зайняття в 1944 році почалося відновлення зруйнованого господарства міста, підприємств і залізниці.
Повоєнні роки. У 1959 році населення міста становило 66 тис. жителів, а в 1971 році – вже 110 тис. жителів. У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було перейменовано на честь видатного письменника та громадського діяча Івана ФРАНКА, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори. Івано-франківчани, разом з усіма мешканцями Галичини, захоплено сприйняли демократичне перетворення 1990-х років і були їхньою рушійною силою, провели декомунізацію міста. Національні жовто-блакитні прапори піднялися над містом уже у квітні 1990 року, а на референдумі 1991 року громадяни масово проголосували за незалежність України. Сучасність. Мешканці міста були активними учасники Євромайдану. 1 грудня 2013 року в центрі міста пройшло велике віче, в якому взяло участь 15 тисяч осіб. Адміністрація. Перший війт українсько-польського магістрату – АНДРУШОВСЬКИЙ Бенедикт, з 1695 р.н. Казимир МІЛЬБАХЕР – староста (крайсгауптман) у місті у 1833-1838 р.р. У 1867 Станиславів став повітовим центром, коли в австрійський період міські ради обирали бургомістрів: Антонгі СУХАНЕК (1867-1868 р.р.), Ігнаци КАМІНСЬКИ (1870-1888 р.р.), Валерій ШИДЛОВСЬКИЙ (1889-1896 р.р.), Артур НІМГІН (1889-1896 р.р.).
Бургомістри міста міжвоєнного періоду польського панування: Міхал ФЕРЕНСЄВІЧ (1919-1921 р.р.), Станіслав ТЕОДОРОВИЧ (1921-1923 р.р.), Теофіл ЗАЙДЛЕР (1923 р.), Володимир ДОМБРОВСЬКИЙ (1924 р.), Вацлав Хованець (1924-1935 р.р.).
Президенти міста: Здіслав СТРОНСЬКИЙ (1935-1937 р.р.), Франтішек КОТЛЯРЧУК (1937-1939 р.р.).
У 1939 році Станіслав у радянський період став обласним центром і з вересня до грудня 1939 було призначено тимчасове управління міста, головами якого були в жовтні-листопаді 1939 року ЧУЧУКАЛО Василь Данилович, в листопаді –грудні 1939 року БЕЗКРОВНИЙ Юхим Степанович, а з 20 грудня і до початку війни головою виконавчого комітету міської ради був ІВАНОВ Петро Степанович.
У роки німецької окупації посадником міста став професор Іван Голембйовський (1941-1944 р.р.).
Голови виконавчого комітету міської ради Станіслава – Івано-Франківська (1944-1994 р.р.): ШАТОХІН Афанасій Захарович (1944-1945 р.р.), ЛАЗАРЕНКО Михайло Савич (1945-1953 р.р.), КОВАЛЬ Микола Петрович (1953-1957 р.р.), ФЕРЧУК Єфрем Іванович (1957-1963 р.р.), БАБЕНКО Євген Федорович (1963-1972 р.р.), ТОМЕЙ Омельян Михайлович (1972-1980 р.р.), БЕХТЄЄВ Олександр Михайлович (1980-1987 р.р.), ЯКОВИШИН Богдан Юрійович (1987-1990 р.р.), ТАЙЛІХ Ярослав Володимирович (1990-1994 р.р.).
Всенародно обрані міські голови за Незалежної України: Богдан БОРОВИЧ (1994-1998 р.р.), Зіновій ШКУТЯК (1998-2006 р.р.), Віктор АНУШКЕВИЧУС (2006-2015 р.р.), Руслан МАРЦІНКІВ (2015-).
Населення. Станом на 1 лютого 2013 року у м. Івано-Франківську та селах, підпорядкованих міськраді, проживало 243,9 тис. осіб, у тому числі в обласному центрі – 226,1 тис., в сільській місцевості – 17,8 тис. осіб. Кількість жителів з початку року збільшилась на 91 особу. Такі зміни відбулись за рахунок природного приросту на 441 особу, водночас, спостерігалося міграційне скорочення населення на 350 осіб.
Культура. Театри та кінотеатри. Театри Івано-Франківська: Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана ФРАНКА, Івано-франківський обласний театр ляльок імені Марійки ПІДГІРЯНКИ. Також діє Івано-Франківська обласна філармонія. У місті є три кінотеатри: «КіноБум», «Космос», «Люм*єр».
Музеї. В Івано-Франківську працює значна кількість музеїв. Їх нгалічується біля 20.
Промисловість займає близько 15 % в загальній зайнятості населення та представлена 536 промисловими підприємствами, з яких понад 50 – великі. За останні роки спостерігається позитивна динаміка збільшення обсягів реалізованої продукції від 619 млн грн. у 2005 році до понад 2 млрд грн. у 2009 році. Промисловість м. Івано-Франківська представлена підприємствами машинобудування, металообробки, деревообробної, легкої, харчової промисловостей,промисловості будівельних матеріалів. Промислові підприємства розташовані по периметру міста, а соціально-культурні заклади, адміністративні та банківські установи – в його центральній частині.У 2006 році поступило 12,3 млн дол. Це є найбільшим показником за період надходжень інвестицій в економіку міста (для порівняння у 2005 році поступило 4 млн дол., у 2004 році – 1,6 млн дол., у 2003 році – 2,0 млн дол.Підприємствами міста досягнуто зростання обсягів виробництва, які за січень – грудень 2006 року за попередніми даними склали 650,0 млн. грн., що становить 108 % до відповідного періоду минулого року. Промисловість. Івано-Франківськ є значним центром машинобудівної, деревообробної, їімічної та легкої промисловості. Протягом 2009 р. промисловими підприємствами Івано-Франківська реалізовано продукції у відпускних цінах (без ПДВ та акцизу) на 2390,5 млн грн. Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2008 р. – 2593 млн грн. В місті діють такі заводи та промислові підприємства: «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», Асфальтний завод, ВАТ «Промприлад», Завод залізобетонних виробів, ВАТ «Залізобетон», ДП «Залізобетон», ВАТ «Індуктор», ВАТ ВТКФ «Ласощі», ВАТ «Пресмаш», ТОВ машинобудівний завод «Автоливмаш», ТзОВ «Хімтехнопласт», ПП «Інструмент», ТзОВ «Інтелком», ВАТ «Полімер», ВАТ «Івано-Франківський лікеро-горілчаний завод». ТОВ «Українська побутова техніка» виробляє пральні машинки марок Електролюкс та Занусі. Державне підприємство Івано-Франківський котело-зварювальний завод, яке входить в Державний концерн «Укроборонпром» і є правонаступником ДП Міністерства оборони України «63 котельно-зварювальний завод». Інфраструктура. Охорона здоров'я забезпечується клінічною лікарнею №1, клінічним пологовим будинком, лікувально-фізкультурним центром здоров'я, Обласним фтизіопульмонологічним центр та ін. На ринку послуг м. Івано-Франківська працює біля 600 підприємств, основним видом діяльності яких є надання послуг. Обсяг реалізованих ними послуг (включаючи ПДВ) для всіх споживачів становить понад 1 млрд грн. в рік. Обсяг послуг, реалізованих населенню, становить менше 30 % від загального обсягу надання послуг. За видами економічної діяльності, більшість підприємств здійснює послуги операцій з нерухомим майном, з діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, транспорту, охорони здоров'я людини, досліджень і розробок, у сфері права, бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності.
Транспорт. Важливе значення у транспортній інфраструктурі міста посідають: автовокзал, залізничний вокзал, міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ». Найпопулярніші види внутрішньоміського (громадського) транспорту – тролейбуси, автобуси, маршрутки, таксі, залізниця, міжміського по Україні – автобуси і залізниця. Міжнародне залізничне сполучення міста здійснюється з Болгарією, Білрорусією, Молдовою, Німеччиною, Польщню, Росією, Румунією, Угорщиною, Словаччиною,
Чехією, країнами Балтії.
Освіта і наука. У 2009-2016 р.р. навчальному році в місті функціонували 42 загальноосвітні навчальні заклади. Здійснюється навчання дітей мовами національних меншин. ЗШ № 3 налічує 19 класів на 451 учня з російською мовою навчання та 12 класів на 237 учнів з польською мовою навчання, що має тенденцію до зростання. У 2009 році сформовано освітній простір, у складі якого 32 дошкільних навчальних заклади (27-ясел-садків, 5- шкіл-садків). У дошкільному навчальному закладі № 15 «Гуцулочка» проводять Фестиваль гуцульських ремесел, метою якого стало узагальнення знань дітей про ремесла, традиції, звичаї та говірку Гуцульщини. Вища школа не має давніх традицій. Прикарпатський національний університет імені Василя СТЕФАНИКА є одним з найстаріших вищих навчальних закладів Івано-Франківської області, але молодий на тлі країни. Його історія розпочинається 15 березня 1940 року – з часу відкриття Станіславського учительського інституту. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу веде підготовку та перепідготовку фахівців для нафтогазової промисловості, має дванадцять факультетів та 56 кафедр. Івано-франківський національний медичний університет виокремив медичний, стоматологічний, фармацевтичний факультети і факультет післядипломної освіти, а з 1994 року готує також сімейних лікарів, навчає іноземних студентів, проводить передатестаційна підготовка лікарів різних спеціальностей. В університетах навчаються студенти з В'єтнаму, Індії, Польщі, Гвінеї, Камеруну, Болгарії, Литви, Молдови, Туркменистану, Йорданії, Нігерії, Білорусії тощо. В місті функціонує 10 філій вищих навчальних закладів України. Функціонує 7 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації – коледжі, в яких навчається більше 7 тисяч студентів. Івано-Франківське музичне училище імені Дениса СІЧИНСЬКОГО свою діяльність училище розпочало 17 січня 1940 року. Серед інших, приватних вишів, найвідомішими є університет права імені Короля Данила ГАЛИЦЬКОГО, Теологічна Академія Греко-Католицької Церкви, Західно-Український економіко-правничий університет, Галицька Академія, Богословський інститут.
Бібліотеки. Першу публічну бібліотеку в Станіславові відкрито 1873 року. Її заснував польський повстанець проти російського царату та політичний емігрант Віцентій СМАГЛОВСЬКИЙ: він подарував місту свою збірку з 3500 книг і став першим її бібліотекарем. Бібліотека находилась у приміщенні реальної школи. Івано-Франківська міська централізована бібліотечна система об'єднує міську центральну бібліотеку та 17 бібліотек-філій (з них дві дитячі бібліотеки). Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека – головний заклад у сфері бібліотечно-інформаційного обслуговування населення Івано-Франківської області, методичний та координаційний обласний центр бібліотек різних систем і відомств, обласне сховище творів друку.
Засоби масової інформації. Перша газета «Дзєннік Станіславовскі» почала виходити 2 вересня 1848 року. Після переїзду зі Львова українця Івана ДАНКЕВИЧА в місті почалося швидкими темпами розвиватися польські видавництва газет та часописів. Так, у 1872 році виходить «Кур'єр Станиславівський», незабаром – «Бігун Станиславівський» (1873 рік), «Гасло» (1875 рік), «Газета Підкарпатська» (1876 рік), «Хроніка» (1880 рік), «Голос Станиславівський» (1881 рік), «Ехо Покуття» (1883 рік), «Хроніка Станиславівська» (1885 рік), брошура для дітей: «Світелко» (1883 рік). Були і укроаїнські видання: перша українська газета в місті «Господарь и Промышленник» (1879-1882 р.р.), часопис «Денниця» (1880 рік), який редагував відомий український мовознавець Іван ВЕРХРАТСЬКИЙ. Після створення єпархії вийшов «Вісник Станіславської єпархії» (1886-1939 р.р.) та «Богословський альманах» (1887 рік). У місті видаються тижневик «АФІША Прикарпаття», газета «Галичина», «Репортер», «Світ молоді», «Прикарпатська правда», «Галицький кореспондент», «Нова Зоря», «Вечірній Івано-Франківськ», регіональна «Західний кур'єр».
В Івано-Франківську здійснюють трансляцію телекомпанії: «Галичина», «3-тя Студія», «Вежа».. З 2007 року телеканал «24» подає місцеві новини у 15-хвилинних інформаційних блоках: останні події громадського та політичного життя Прикарпаття, новини економіки, спорту, шоу-бізнесу, культури, курси валют та погода.
Спорт і молодь. Докладніше: Спорт в Івано-Франківську. Відомі футбольні клуби міста: Спартак, Прикарпаття, Факел, Ураган. В Івано-Франківську найпопулярнішим та найрозвиненішим видом спорту є баскетбол. «БК Говерла» – професійний елітний клуб, який грає у найпрестижнішій баскетбольній лізі України – «Суперліга» (з 2008 року). Говерла входить в топ-100 найкращих баскетбольних клубів Європи, в числі найкращих спортивних клубів України. Хокейний клуб – ХК «Ватра».
Іван Франко. Вперше Іван ФРАНКО відвідав місто в 1883 році. Тут він познайомився з народною вчителькою Юзефою ДЗВОНКОВСЬКОЮ. Вона справила на поета велике враження, він заходив до неї, як тоді називали, за «Тисменицьку рампу», де дівчина мешкала. Щирі почуття до Юзефи ФРАНКО висловив у ліричних поезіях «Не схиляй своє личко прекрасне», «Тричі мені являлася любов», «Гей, рибачко чорноока». Хвора на легені, Юзефа ДЗВОНКОВСЬКА невдовзі померла. Її було поховано на міському кладовищі. Згодом Іван ФРАНКО писав, що вимріяна чорноока Йосипіна, «чуючи в собі початки сухіт, кілька рік пізніше вмерла» на посаді народної вчительки Дослідники встановили, що Іван Франко планував купити в місті ділянку землі та заснувати рільничу спілку для свого соратника, відомого громадського діяча, письменника Михайла Павлика, який з радістю погодився на цю пропозицію. Але плани не здійснилися з ряду причин, зокрема через нерішучість Антоніни ДЗВОНКОВСЬКОЇ, матері Юзефи. Про відносини Івана ФРАНКА з Юзефою ДЗВОНКОВСЬКОЮ та його перебування у Станиславові описано в документальній повісті Романа ГОРАКА «Тричі мені являлася любов» (1983 рік). Влітку 1984 року Іван ФРАНКО здійснив мандрівки Карпатами і Прикарпаттям, щоб вивчити «природи красу, люду рідного бит». Саме в Станиславові він познайомився тоді з українським лексикографом і мовознавцем Євгеном ЖЕЛЕХІВСЬКИМ, який за словами Каменяра, «нашої мови скарбницю здвигнув». У 1984 році українська письменниця і громадська діячка демократичного напряму Наталя КОБРИНСЬКА заснувала в Станиславові «Товариство руських жінок». Воно давало можливість безправним жінкам Галичини брати участь у громадсько-культурній роботі. Спробу першої жіночої організації оцінив Іван франко. Каменяр виступив з промовою на самих зборах «Товариства руських жінок» у місті, а докладний звіт з першого в Галичині жіночого форуму опублікував під назвою «Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславові». За допомогою Франка Наталія КОБРИНСЬКА видала у нашому місті альманах «Перший вінок» (1987 рік). Пізніше вона підготувала також три випуски альманаху «Наша доля». Голос Івана ФРАНКА неодноразово звучав перед українською громадою у Станиславові. В 1889 році, в доповіді з нагоди річниці Т.Г.ШЕВЧЕНКА, він високо оцінив творчість видатного поета, а в 1890 році на шевченківському концерті, за спогадами колишнього учня станиславівської гімназії, письменника Михайла ЯЦКІВА, виступив з блискучою промовою про поему «Тополя». Міщани мали змогу бачити і слухати Івана ФРАНКА ще в 1910 та 1914 роках, коли він у залі «Руської бесіди» (тепер вулиця Січових Стрільців, буд.24) читав свою поему «Мойсей». На згадку про цю подію в 1966 році на цьому будинку встановлено меморіальну дошку, а в 1986 році її урочисто оновлено. На гранітній плиті під барельєфним погруддям напис: «В цьому будинку в 1889-1914 р.р. геніальний український письменник, революціонер-демократ Іван Якович ФРАНКО неодноразово читав свої твори».
_________________________________________________________________________________________________________________
ІВАНО–ФРАНКІВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ.
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, буд.4-а.
Найбільше зібрання пам'яток з історії, етнографії і культури в цілому Прикарпаття.
Історія, структура і діяльність музею. Музействорено 1940 року.
Від 1958 року заклад розміщується в будівлі Івано-Франківської ратуші у самому центрі міста.
Музей має відділи:
–Літературно-меморіальний музей Леся МАРТИНОВИЧА (с.Торговиця Городенківського району);
–Літературний музей Прикарпаття (м.Івано-Франківськ);
–Літературний музей Івана ФРАНКА (с.Криворівня Верховинського району).
Щорічно музей відвідують понад 120 тис.осіб.
Від 1991 року співробітники музею видають спільно з інститутом українознавства імені Івана КРИП'ЯКЕВИЧА НАН України щорічники «Наукові записки», проводять конференції з історичного краєзнавства, до 1100-річчя Галича (давнього) тощо.
Фонди та експозиція.
Фонди Івано-Франківського краєзнавчого музею налічують понад 110 тис. одиниць зберігання, з-поміж
яких:
–нумізматика;
–етнографічна;
–археологічна;
–палеонтологічна;
–філателістична (одна з найбільших в Україні - понад 25 тисяч одиниць зберігання) колекції.
Також у фондах музею документи, стародруки XVII-XVIII ст.ст., ікони, зброя, живопис, графіка XIX-ХХ ст.ст. тощо.Унікальні експонати серед них – археологічні предмети Х-ХІ ст.ст. з кургану Галичина могила в с.Крилос, галицькі ікони ХІІІ ст., вироби зісрібла (техніка зерні) ХІІ-ХІІІ ст.ст., скульптури Й.Пінзеля (XVIII ст.) та ін.Експозиція музею детально знайомить з природою,історією, культурою та побутом Прикарпатського краю, представляє вироби з дерева, кераміку, вишиванки, витинанки Гуцульщини, Бойківщини, Покуття, Опілля.
________________________________________________________________________________________________________________
ГАЛЕРЕЯ «МАРГІНЕСИ».
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Пилипа Орлика, буд.4. Телефон: 097-4991558. E-mail: aaz@inbox.ru.
У березні 1996 року на базі науково-дослідної організації Фундація «Суспільність» та Інституту журналістики Національного університету ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА було створено галерею «Маргінеси». Основна мета цього творчого осередку – відображення діалогу і мистецької конфронтації художників різних країн, репрезентація українських майстрів і їх комунікація з творчим середовищем Європи та світу, сприяння глобальному культурному обміну.
В галереї проводяться тематичні виставки образотворчого мистецтва.
Час роботи: 9.00-19.00.
Вхід вільний.
_________________________________________________________________________________________________________________________________
ГАЛЕРЕЯ РИМАРНЯ «ЦМОК».
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Леся Курбаса, буд.5.
В галереї представлені твори образотворчого мистецтва, графіка, старовинні ікони, твори декоративно-ужиткового мистецтва, сувеніри.
Також можна замовити виготовлення рам до вподобаної картини.
Час роботи: Понеділок-п'ятниця – 10.00-19.00 год, субота-неділя – 12.00-19.00 год.
Вхід вільний.
________________________________________________________________________________________________________________
ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ОЛЕКСИ ДОВБУША.
Адреса: м.Івано-Франківськ, ул.Січових Стрільців, буд.3. Телефон: (034) 22-57-29.
Вся експозиція музею побудована на матеріалах з приватної колекції дослідника антифеодального руху на Прикарпатті доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча наук України Володимира Васильовича ГРАБОВЕЦЬКОГО, який біля 45 років збирав матеріали, які були пов’язані з життям і діяльностю Олекси ДОВБУША.
Олекса ДОВБУШ ще за життя став легендою. На вітринах та стендах музею глядач ознайомиться з документами та науковими працями про опришківський рух на Прикарпатті, а також з художніми творами, присвяченими Олексі ДОВБУШУ.
В експозиції виставлена пам’ятна бронзова медаль із барельєфним зображенням Олекси ДОВБУША.
Один з найцінніших експонатів – топір Олекси ДОВБУША. Цю реліквію понад два століття свято зберігали Космачани –нащадки свідків загибелі Олекси, а також цінний експонат – рукопис літературного сценарію Любомира ДМИТЕРКА і Віктора ІВАНОВА до кінофільму «Олекса ДОВБУШ».
Вартість квитків: Дорослий – 3 грн., Дитячий – 1 грн., Екскурсійне обслуговування – 5 грн. Максимальна группа – 10 чоловік.
_________________________________________________________________________________________________________________
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ.
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Шептицького, буд.8. E-mail: museum@inbox.ru.
Івано-Франківський обласний художній музей є скарбницею образотворчого мистецтва краю. Його зібрання, започатковане у 1980 р., охоплює унікальні пам’ятки галицького іконопису й барокової скульптури, творчість класиків західноукраїнського малярства, роботи українських художників другої половини ХХ ст., а також твори польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVIII-XX ст. В музеї зберігається велика колекція сучасної зарубіжної графіки. Народна творчість представлена різними видами декоративно-вжиткового мистецтва Гуцульщини, Бойківщини, Покуття, Опілля.
Діючий експозиційний зал розташований у найдавнішій архітектурній споруді міста – ренесансному Колегіальному костьолі ХVII ст. на майдані Митрополита Андрея ШЕПТИЦЬКОГО.
Діючий експозиційний зал розташований у найдавнішій архітектурній споруді міста – ренесансному Колегіальному костьолі ХVII ст. на майдані Митрополита Андрея ШЕПТИЦЬКОГО.
Для огляду виставлена найбагатша частина музейної збірки:
–іконопис краю ХV-XIX ст.;
–твори барокової пластики Томаса ГУДДЕРА, Конрада КУТЧЕНРАЙТЕРА, Йоана-Георгія ПІНЗЕЛЯ, Матвія ПОЛЕВОЙСЬКОГО, Діонеза СТАНЕТТІ;
–картини братів УНТЕРБЕРГІВ;
–старовинні церковні книги видані у Львові, Почаєві, Уневі.
Щомісяця у виставковому залі проводяться змінні виставки, а в його постійній експозиції лунають концерти класичної музики і хорового співу.
Для широкого загалу відвідувачів пропонуються:
Для широкого загалу відвідувачів пропонуються:
–оглядові екскурсії з історії сакрального мистецтва Галичини;
–тематичні екскурсії, присвячені окремим розділам діючої експозиції;
–лекторій;
–зустрічі з митцями;
–мистецтвознавча експертиза творів;
–путівники та каталоги.
Також в музех можна скористатися послугами по мистецтвознавчій експертизі творів; літературою з питань мистецтва відомчої бібліотеки музею.
Вартість квитків: Дорослий – 10 грн., Дитячий – 3 грн. Екскурсійне обслуговування – 30 грн для дорослих і 20 грн для дітей. Максимальна группа – 30 чоловік.
_________________________________________________________________________________________________________________
КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ЦЕНТР «Є».
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, буд.31. Телефон: (0342) 72-25-02.
Найбільша книгарня в Івано-Франківську в якій регулярно проходять:
–різноманітні виставки,
–презентації,
–виступи музикантів,
–показ фільмів.
На першому поверсі знаходиться кафе «Гармидер».
Час роботи: 9.00-21.00, без вихідних.
_________________________________________________________________________________________________________________
ГАЛЕРЕЯ «БАСТІОН».
Адреса: м.Івано-Франківськ, провулок Фортечний, буд.1. Телефони: (0342) 75-08-71, 75-08-81. E-mail: bastson@ukr.net. www.bastson.sf.ukr.net.
Невід'ємною частиною комплексу є Галерея «АРТ на МУР», де відбуваюься мистецькі виставки.
Сувенірна галерея «Бастіон» включає в себе:
Сувенірна галерея «Бастіон» включає в себе:
–ресторан;
–кав’ярню;
–магазин вишуканих вин;
–магазини оптики;
–магазин швейцарських годинників;
–парфумерно-косметичний бутік;
–інші крамниці товарів сувенірно-подарункової групи та постійно діючу виставку картин та фотографій.
Час роботи: з 12.00 год до 18.00 год.
Вихідний день: понеділок.
________________________________________________________________________________________________________________
МЕМОРІАЛЬЙ КОМПЛЕКС «ДЕМ'ЯНІВ ЛАЗ».
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Дем'янів Лаз, буд.20. Телефон: (03422) 4-80-14.
Відкриття оновленого меморіального комплексу відбулося 11 жовтня 2009 р.
На його території на місці колишніх поховань знаходяться три могили, у яких 29 жовтня 1989 р. було перепоховано останки 524 жертв комуністичного режиму.
У центральній частині меморіального комплексу височіє своєрідний пам'ятник закатованим жертвам – каплиця-дзвіниця (автори проекту: архітектор Олег КОЗАК, конструктор Микола МАТЮШЕНКО).
Каплиця облаштована для проведення богослужінь, які відбуваються щонеділі. У підвальному приміщенні каплиці на площі 92 кмв. розміщено стандартну експозицію музею.
Експозиція меморіалу розповідає:
–про репресії комуністичного режиму на Прикарпатті в 1939-1941 рр.;
–про історію пошуку та розкопок поховань.
У експозиції музею вперше подано списки працівників Станіславського УНКВС 1939-1941 рр., які в тій чи іншій мірі були причетні до масового терору жителів Прикарпаття. Один із розділів розповідає про створення на Прикарпатті товариств «Рух» та «Меморіал», які дали поштовх до вивчення трагічних подій 1939-1941 рр. Цікавими є документи, речі, які підтверджують діяльність цих товариств. Велике художнє панно «Дем'янів Лаз — відлуння «золотого» вересня» не залишить жодного відвідувача байдужим. Воно емоційно передає увесь трагізм подій літа 1941 р. Увагу відвідувачів привертає панорамне фото тюрми НКВС у Станіславові 1941 р. Поруч експонуються копії світлин із кримінальних справ, заведених на Павліну ВАРИВОДУ, Юліана БОЙДУНИКА, Ярослава МАЗУРКЕВИЧА органами НКВС. Усі вони були реабілітовані 1996 р.
Кульмінацією експозиції є велика стелла, на якій виписано прізвища та розміщено фотографії галичан, доля яких була зламана. Особливого емоційного переживання додає розташована під стеллою інсталяція символічної могили у вигляді хреста, на дні якої бачимо взуття, колючий дріт, рештки одягу та документів.
До меморіального комплексу «Дем'янів Лаз» ведуть дві асфальтовані дороги: однією можна їхати автомобілем. Неподалік облаштовано автостоянку.
Інша, пішохідна частина, має назву «Хресна дорога». Саме по ній їхали вантажівки із закатованими людьми. Вздовж неї встановлено 13 хрестів.
Виїхати з Івано-Франківська вулицею Галицькою у напрямку Стрия. На виїзді з міста, повернути ліворуч за вказівником Меморіального комплексу, їхати постійно прямо.
Час роботи: з 9:00 год до 18:00 год.
Обід: з 13:00 год. до 14.00 год.
Вихідний день: неділя.
Вартість вхідних квитків: дорослий - 6 грн., дитячий - 4 грн., екскурсій: 15 грн.
________________________________________________________________________________________________________________
МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ ІМЕНІ СТЕПАНА БАНДЕРИ.
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Тарнавського, буд.22. Телефон: (03422) 4-80-14.
Експозиція музею розташована в чотирьох залах та висвітлює історію визвольної боротьби та державотворчі процеси на території Західної України.
Матеріали першого залу присвячені історії протистояння галицьких князів іноземним загарбникам, появі опришківського руху, ролі греко-католицької церкви у збереженні самобутності українського народу.
Експозиція, розташована у другому залі, розповідає про створений 1914 року. Легіон УСС, що згодом стане ядром Галицької Армії – збройної сили новоствореної ЗУНР. Окремі розділи музейної експозиції присвячені подіям, які відбувалися після поразки у визвольній боротьбі – 1918-1921 р.р.
Третій зал присвячений збройній боротьбі УПА, яка в умовах бездержавності вела боротьбу проти сталінського режиму. Зацікавлення відвідувачів викликає колекція листівок і журналів, які розповсюджувала служба пропаганди УПА та ОУН, а також світлини, зброя.
Окрема частина експозиції присвячена українським політичним в'язням. Вона представлена картою тюрем СРСР, предметами побуту в'язнів.
Значна увага приділяється й українському дисидентському рухові. Численні світлини, документи, особисті речі учасників підпілля доповнюють загальну картину руху.
Як доїхати: від залізничного вокзалу повернути праворуч, по лівій стороні другий поворот вліво – вулиця М.ТАРНАВСЬКОГО.
Музей знаходиться поруч із обласною стоматологічною лікарнею.
Час роботи: з 9.00 год. до 18.00 год., в суботу – з 10.00 год. до 17.00 год.
Вихідний день: неділя.
Вартість вхідних квитків: дорослий – 6 грн., дитячий – 4 грн., екскурсій – 10 грн.
_______________________________________________________________________________________________________________
МУЗЕЙ РОДИННИХ ПРОФЕСІЙ.
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Київська, буд.6-а. Телефон: (03422) 3-11-94.
На подвір'ї своєї садиби в Івано-Франківську заслужений журналіст України Роман ФАБРИКА створив музей родинних професій.
У перелік потрапило 150 фахів за останні двісті років.
Були в родині свої пасічники й архітектори, ковалі і лікарі, будівельники і геологи, шахтарі і музиканти, а ще агрономи, зоотехніки, вчителі, садоводи, лісоруби, пекарі, кравці, пожежники, кіномеханіки, фотографи...
Сам ветеран-репортер є автором ідеї, проекту, дизайну, а рівно ж і власних численних експонатів.
У спеціально побудованому приміщенні знайшли свій притулок сотні інструментів, пристроїв, механізмів, апаратів, численні атрибути багатьох професій, предмети побуту, різноманітне домашнє начиння... Тут можна побачити плуг і борону, старовинну прялку і керамічний посуд, художнє ткацтво і ковальські інструменти, давній пристрій для смаження кавових зерен.
Не один рік Роман Михайлович збирав, реставрував, лагодив, щоб зберегти ці реліквії не тільки для наступних поколінь своєї великої родини, але й для широкого загалу відвідувачів цього оригінального музею.
Перший подарунок у колекцію приніс шестикласник середньої школи N12 Олег НОВОСАД – віддав прабабусин гаманець.
Останній подарунок — антикварну праску кінця позаминулого століття – зробив мер Івано-Франківська Віктор АНУШЕНВИЧУС.
У музеї на столі поряд зі старенькою друкарською машинкою «Москва» лежать сучасний мікрофон і мобільний телефон. Коло біло-синього повоєнного чорнильного каламаря розсипані кулькові ручки. Це експонати професій журналіста та письменника.
На почесному місці – у центральному куті, над імпровізованою кахлевою пічкою – портрет покійної матері. Вона дала життя й вивела у світ сімох дітей.
На центральній стіні – ікона Святого МИКОЛАЯ, покровителя ремісників.
За словами власника, цей музей – скромний дар колишнім трудівникам-ремісникам, а також тим, хто нині своєю невтомною працею продовжує естафету творення.
Час роботи: за домовленістю.
Вартість вхідних квитків: пожертва на розвиток музею.
_______________________________________________________________________________________________________________
ГЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ НАФТИ І ГАЗУ.
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Київська, буд.6-а. Телефон: (03422) 3-11-94.
Заснований у Львові в 1873 році році геологом Юліаном МЕДВЕЦЬКИМ (народився 18 жовтня 1845 року в Перемишлі, помер 7 січня 1918 року у Львові).
У 2007 році мінералогічна колекція геологічного музею отримала статус національного надбання держави.
Історія. Колекції музею почали збирати при Технічній академії. Пізніше доповнені експонатами, придбаних на виставках, у музеях, в експедиціях та у приватних осіб в Бонні, Парижі, Празі, Відні, Нью-Йорку, Фрайберзі, Дрездені, Женеві, Страсбурзі, Філадельфії.
У 1939 році геологічний музей став структурним підрозділом Львівського політехнічного інституту.
Після переводу в 1963 році нафтового факультету Львівського політехнічного інституту до Станіслава, туди ж переїхав і музей.
За 130 років існування музею було зібрано понад 15 тис. взірців.
Структура. Відділи музею представлені колекціями:
–мінералогія;
–петрографія;
–корисні копалини України;
–корисні копалини Івано-Франкіської області;
–історична геологія;
–палеонтологія.
_________________________________________________________________________________________________________________
ЛІТЕРАТУРНИЙ МУЗЕЙ ПРИКАРПАТТЯ.
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Богдана Лепкого, буд.27. Телефон:
Музей відкрито 16 травня 1986 року.
Налічує 40 тисяч експонатів.
Експозиція музею розповідає про розвиток літературного процесу Прикарпатського краю від найдавніших часів до сьогодення:
–львівські стародруки XVІІ століття;
–рукописи;
–особисті речі письменників різних часів, про яких йдеться в експозиції музею;
–прижиттєві видання творів Івана ФРАНКА, Богдана ЛЕПКОГО, Василя СТЕФАНИКА, Леся МАРТОВИЧА, Марка ЧЕРЕМШИНИ, Наталії КОБРИНСЬКОЇ, Михайла ЯЦКІВА, Ольги ДУЧИМІНСЬКОЇ та інших письменників;
–матеріали про діяльність Станіславського літоб'єднання та обласної організації Національної спілки письменників України – найцінніші експонати музею.
Також розвинена в Літературному музеї Прикарпаття ШЕВЧЕНКІВСЬКА та ФРАНКОВА тематика.
Музей підтримує робочі стосунки з письменниками та культурно-просвітницькими діячами Української діаспори США та Канади, Великої Британії та Словаччини, з письменниками Узбекистану, Румунії та Польщі.
_______________________________________________________________________________________________________________
МУЗЕЙ «ГЕРОЇ ДНІПРА».
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Національної Гвардії, буд.14-д. Телефон: (0342) 75-13-73.
Музей «Герої Дніпра» – музей в міст Івано-Франківськ, присвячений діяльності 38-ої загальновійськової армії у Другій Світовій війні на території України.
Історія. Музей був відкритий 2 серпня 1966 року, як музей бойової слави українських солдатів на початку серпня 1941 року в районі міста Ніжина 38-ї загальновійськової армії, доля якої нерозривно пов'язана з Україною (пройшла з боями територією 12 областей, брала участь у звільненні Прикарпаття від німецьких частин).
В складі її частин і з'єднань довелось воювати і тисячам жителів нашого краю, багато з них склали голови на дорогах війни.
15 лютого 1984 року колегія Міністерства культури України присвоїла йому звання «народний», а 9 травня 1984 року його було названо «Герої Дніпра» на відзнаку форсування Дніпра і визволення столиці України, міста Києва.
30 липня 2010 року Івано-Франківський музей «Герої Дніпра» став філією Національного військово-історичного музею України. Відповідний наказ підписав міністр оборони України Михайло ЄЖЕЛЬ.
Експозиція. Експозиція музею займає 640 м² , а експонатний фонд нараховує більше 4 тисячі одиниць.
На стендах, подіумах, у вітринах розміщено тисячі експонатів періоду ІІ світової війни: Бойові Знамена частин, зброя, нагороди, особисті речі, документи, фотографії, листи з фронту, предмети спорядження і побуту бійців і командирів. Значну частину експозиції займають зразки стрілецької та артилерійської зброї, газет, листівок.
Тут також розповідь про бійців-прикордонників окремої Коломийської комендатури під командуванням майора Р.І.ФІЛІПОВА, які першими зустріли німецькі частина на Прикарпатській землі, про льотчика молодшого лейтенанта Леоніда БУТЕЛІНА, який таранив в небі над Галичем німецький літак.
В експозиції є діорама «Подвиг на Дніпрі». За допомогою спеціальної електронної апаратури вона розповідає про форсування річки у вересні і визволення Києва у листопаді 1943 року. Її полотно площею 68 кв.м. створили Костянтин ЛЕБЄДЄВ і Заслужений художник України, житель Івано-Франківська Микола ВАРЕНЯ. Площа предметного плану становить 38 кв.м.
Відвідувачі перед тим, як увійти до демонстраційного залу, проходять через «Землянку» – копію тої, що була споруджена на березі Дніпра саперами, звідки командуючий 38-ою армією генерал-полковник К.С.МОСКАЛЕНКО віддавав накази військам про визволення Києва.
Існує розділ про уродженців Івано-Франківщини, які загинули у боях з німецькими військами у складі частин і з'єднань 38-ї армії. В ході пошуку зібрано і систематизовано відомості про долю 1530 людей.
Частина експозиції музею розповідає про сучасні Збройні Сили України. Тут учні шкіл та інших навчальних закладів мають змогу ознайомитися зі зразками сучасної стрілецької зброї, засобами зв'язку, інженерними та артилерійськими боєприпасами. Все в цьому розділі доповнене змістовними текстовими анотаціями, багатим ілюстрованим матеріалом.
_______________________________________________________________________________________________________________
НАРОДНИЙ МУЗЕЙ ОСВІТИ ПРИКАРПАТТЯ.
Адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Гетьмана Мазепи, буд.9. Телефон: (0342) 75-13-73.
Народний музей освіти Прикарпаття – музей в Івано-Франківську.
Експозиція музею присвячена розвитку національної освіти Прикарпаття з часів Київської Русі до сьогодення.
Історія. Музей освіти Прикарпаття був створений у 1980 році при Івано-Франківському державному педагогічному інституті імені Василя СТЕФАНИКА.
З часу заснування музей відвідало більше 250 тис. відвідувачів, було проведено майже понад 7 тис. екскурсій, організовано майже 100 тематичних виставок.
У 1983 році музею було присвоєне звання «народного».
Експозиція. На площі 200 кв.м. розміщено сотні експонатів, значна частина з них оригінальна, а деякі – унікальні.
Експозицію складають три тематичні розділи:
–Освіта на Прикарпатті з часів Київської Русі до 1939 року;
–Школа та освіта на Прикарпатті у 1939–2007 р.р.;
–Історія становлення Прикарпатського національного університету імені Василя СТЕФАНИКА.
Робочі дні: понеділок – п'ятниця.
Вихідні дні: субота, неділя.
Години роботи: з 8.30 год. до 16.30 год.
________________________________________________________________________________________________________________