ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОН
(Районний центр – смт Верховина)
Верховинський район – район України у південній частині Івано-Франківської області.
Районний центр: смт Верховина (до 1962 року – село Жабьє).
Населення: 30 498 осіб (на 01.08.2013 року).
Площа району: 1260 кв.км.
Густота населення: 23,6 осіб на км.кв.
Селищні ради: 1.
Сільські ради: 21.
Селищ міського типу: 1.
Селищ: 1.
Сіл: 41.
На території району знаходяться ряд найвищих вершин Східних Карпат, у тому числі й третя за висотою гора України – Піп Іван (висота – 2020 м.).
Верховинський район – визначний лікувально-оздоровчий центр. Завдяки важкодоступності гір, протягом багатьох віків на територію, де проживають гуцули, не змогла вплинути урбанізація.
Тут збереглося багато цікавих звичаїв, традицій, легенд, ремесел, які в інших регіонах повністю зникли.
Верховинський район є одним з 14 адміністративних районів Івано-Франківської області та розташований на півдні області в самому центрі великої карпатської дуги, у найвищій частині Українських Карпат.
Район розташований у найбільш високогірній частині Івано-Франківської області.
На заході район межує з Рахівським районом Закарпатської області.
На північному заході – з Надвірнянським районом.
На півночі – з Косівським районом.
На сході – з Путильським районом Чернівецької області.
На півдні та на південному заході межі району збігаються з ділянкою державного кордону Українги з Румунією (повіт Марамуреш) довжиною 49 кілометрів, що проходить по Чивчинськомук хребту.
Верховинський район є найвіддаленішим від обласного центру і від промислово розвинених районів Прикарпаття. Відстань від селища Верховина до м. Івано-Франківська найкоротшим шляхом на північ становить 150 км. Такою ж є відстань до іншого обласного центру – м.Чернівців. Відстань до м.Києва – 611 км; до м. Коломиї – 55 км; до селища Поєніле де Суб-Мунте (Румунія) – 180 км. Верховинський район – єдиний район області, повністю розташований на території карпатської гірської системи. Крім того, він є єдиним районом області, що межує з іншою державою.
Район не має залізничного сполучення. Найближча залізнична станція Ворохта розташована на відстані 32 км від селища Верховина.
Протяжність району з півночі на південь – 62 км, з заходу на схід – 41 км.
Територія Верховинського району складає 125 426 га, з них – 32 113 га становлять господарські угіддя: рілля – 871,46 га, багаторічні насадження – 120,5 га, сінокоси – 12380,3 га, пасовища – 20541,5 га, а 89462,1 га (71,3%) – ліси та інші площі, вкриті лісом. Відомий район своїми пасовищами (полонинами), де випасаються велика рогата худоба і вівці.
Територія району становить 125 426 тис. гектарів. За займаною площею район посідає третє місце в області після Рожнятівського та Надвірнянського районів.
ІСТОРІЯ.
До найдавніших поселень відносяться села Краснопілля (стара назва – Дідушкова річка), Довгополе, Красноїлля, Криворівня, Булоберізка. Село Криворівня – одне з найбільших сіл району, вперше про нього згадується у 1719 році.
Села Букркут, Голови, Довгополе, Красноїлля, Криворівня відомі тим, що тут бували Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Василь Стенфаник, Станіслав Вінценз та інші.
Гуцульський край справив велике враження на Михайла Коцюбинського і він написав повість «Тіні забутих предків».
У селі Красноїлля (з 1906 по 1912р.р.) жив український письменник Гнат Хоткевич, де він написав повісті «Камінна душа», «Довбуш» та інші. Саме в цьому селі ним був створений відомий за межами України аматорський Гуцулдьський театр. Тут відкрито музей Гната Хоткевича.
Літературно-меморіальний музей Івана Франка відкрито у 1953 році. в селі Криворівні, де у літні періоди (з 1906 по 1914 р.р.) письменник жив з сім'єю. Основне багатство району – карпатський ліс.
ПІП ІВАН.
Піп Іва́н Чорногірський (Чорна Гора або просто Піп Іван) – одна з найвищих вершин Укрпаїнських Карпат.
Розташована на південно-східному кінці головного хребта массиву Чорногора, на межі Івано-франківської та Зпакарпатської областей.
За переказами, свою назву дістала від скелі на вершині, яка нагадувала священика в рясі.
Нині від скелі залишилася безформна купа каміння.
Гора масивна, має пірамідальну форму, у привершинній частині – кам'яні розсипища.
Є давньольодовикові форми рельєфу. Складається з пісковиків. Вкрита переважно субальпійською рослинністю. Поширені чагарники (яловець сибірський, рододендрон) і ялинові ліси (до висоти 1500–1600 м).
Розташована в межах Карпатського національного природного парку Вершина на довоєнних польських картах позначена як стовп №16.
На вершині – руїни польської астрономо-метеорологічної обсерваторії за назвою Білий Слон.
Маршрут з села Ільці (за 5 км від смт Верховина): на роздоріжжі в Ільцях треба чекати попутній транспорт (ГАЗ-66, ЗІЛ-131) до села Дземброні (рейсовий автобус буває 1- 2 рази на день), яким можна доїхати до самого села або до роздоріжжя (за 5 км до Дземброні). В селі є вказівник «Маршрут: с.Дземброня – г.Піп-Іван». По всій довжині – маршрут найвищої складності, він має червоні позначки на камінні та деревах.
Піднявшись на гору Смотрич можна побачити Піп Іван, відстань до якого становить 4 км.
ГОРА СМОТРИЧ.
Гора Смо́трич (інша назва – Смотрець) – одна з вершин гірського масиву Чорногора (Українські Карпати).
Розташована у Верховинському районі Івано-франківської області, в межах Карпатського національно природного парку. Висота гори – 1898 м. Лежить у південно-східній частині Чорногори, за 1,5 кілометра на схід від головного хребта, і з'єднана з ним пологою сідловиною. Схили гори від півночі, сходу і півдня стрімкі, місцями обривисті. На схилах багато скель, вершина повністю кам'яниста.
За півкілометра на північний захід від вершини на одній з її відног розташований так званий Вухатий камінь – передвершина Смотрича.
Тут є чудернацької форми скелі, які в народі називаються «церквами».
На південному заході від гори – велика котловина, в якій бере початок річка Погорілець.
За котловиною здіймається потужний масив гори Піп Іван Чорногорський.
На заході розташована гора Дземброня, на північному заході – гора Менчул, а південному сході – гори Малі стайки і стайки. На північ від вершини розташовані Дзембронські водоспади. На північному сході в долині видніється найближчий до гори населений пункт — село Дземброня.
МАРМАРОСЬКІ ГОРИ.
Мармаро́ський маси́в (Мармароські гори, Мармаро́си) – гірський масив у Східних Карпатах.
Більша частина масиву лежить на території Румунії. У межах України (в Івано-франківській та Закарпатській областях) розташовані його північні та північно-західні околиці, зокрема Чивчани і Рахівські гори (Гуцульські Альпи).
У 1990 р. північно-західна частина Марамороського масиву площею 8990 га увійшла до складу Карпатського біосферного заповідника. Вона розміщена в межах висот 750-1940 м н. р. м.
Мармароські гори займають територію між річками Білою Тисою та верхів'ями Чорного Черемоша (на півночі та північному сході), верхів'ями Бистриці та її приток (на сході та південному сході), Вішеу (на півдні та південному заході) і Тисою (на північному заході).
Найвища вершина – Феркау (1961 м), розташована на території Румунії.
Орографічною віссю Мармароського масиву є хребет, по якому проходить українсько-румунський кордон.
На цьому хребті розташовані гори: Піп Іван Марморський (1936 м), Несіка Мала (1820 м), Стіг (1653 м), Чивчин (1769 м), Лостун, (1654 м), Палениця, (1750 м), Гнатася (1769 м).
Від головного хребта відгалужуються численні бокові хребти. Ті, що простягаються у південно-західному напрямку до річок Вішеу і Рускова, є довгим і в своїй серединній частині розширюються в розлогі гірські вузли зі значними оригінальними рисами, наприклад, масив гір Фаркеу та Міхайлекула (1920 м), а також Петроса Будийовського (1854 м), Торояги (1939 м) і Гребеня (1590 м). Бокові хребти, які спадають від головного хребта до долини Чорного Черемоша, є короткими (до 7 км завдовжки) і, за винятком прикордонних вершин Стога й Лостуна, не особливо вирізняються в рельєфі.
МУЗЕЙ ГУЦУЛЬСЬКОГО ПОБУТУ, ЕТНОГРАФІЇ
ТА МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ РОМАНА КУМЛИКА.
Адреса: Івано-Франківська область, смт Верховина, вул.І.Франка, 35. Телефон: (03432) 2-17-44, (097) 307-52-54. Факс: (03432) 2-22-06.
Приватний музей Романа КУМЛИКА міститься у його власному будинку і організований на початку 2000-х років.
Матеріали збиралися протягом 30 років – предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та багато іншого, що дає уявлення про життя гуцулів. Але предметом особливої гордості господаря є колекція музичних інструментів.
Пан Роман проводить екскурсії особисто і грає на кожному інструменті, серед яких скрипки, цимбали, коза, дримби, трембіти, роги; захоплююче розповідає про кожен з інструментів. Особлива любов в пана Романа до скрипки. В його колекції є і скрипки-довбанки, і прямокутна скрипка. У виконанні господаря Ви також почуєте народні пісні, гуцульські співанки, і все це під його ж акомпанемент на цимбалах та інших інструментах.
Кожна екскурсія імпровізована, і, відвідавши Музей кілька разів, Ви все одно почуєте від Романа КУМЛИКА багато нового і цікавого про життя гуцулів, їхні важкі будні і яскраві свята, гострий гумор і самобутнє мистецтво.
Робочі дні : Ви можете потрапити до музею у будь-який час за попередньою домовленістю з власником.
МУЗЕЙ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО.
Адреса: Івано-Франківська область, Верховинський район, с.Криворівня, присілок Грушівка. Телефон: (03432) 5-34-06, 5-36-05.
Музей-садиба знаходиться на присілку, де ще до початку Першої Світової війни мав свою віллу Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ, який згодом став першим Президентом України. Нажаль, вілла не збереглася – згоріла в 1917 році.
У 2003 ро. будинок був відтворений. У музеї представлено біографічні документи та світлини Михайла ГРУШЕВСЬКОГО, етнографічну збірку, предмети побуту початку ХХ ст.
Музей є філією обласного краєзнавчого музею. Вихідний: понеділок.
Години роботи: з 10:00 до 18:00 год. Обід: з 13:00 до 14:00 год.
Музей увійшов до переліку об*єктів, перевірених на рівень доступності для людей з особливими потребами.
Коротка характеристика з точки зору можливості відвідування людьми з особливими потребами: Біля музею є стоянка. До входу в музей ведуть 6 сходинок (пандусу немає). Потрапити до музею можна, пройшовши через двоє дверей. Ширина їх є достатньою для проїзду людини на візку. Висота порогів – по 4,5см. Кімнати музею просторі, не створюють перешкод для пересування людей на візку.
ХАТА-МУЗЕЙ КІНОФІЛЬМУ «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ».
Адреса: Івано-Франківська область, смт Верховина, присілок Глифа. Телефон: (03432) 2-25-57.
Заснований музей у 2000 році.
Основні напрями діяльності: перегляд стрічки та ознайомлення з історією знімання кінофільму «Тіні забутих предків».
В музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з історико-архітектурної спадщини.
У цьому будинку під час зйомок кінофільму «Тіні забутих предків» (золоті медалі фестивалів «Південний хрест» та фестивалю в Салоніках, відзнака Британської кіноакадемії за кращий зарубіжний фільм) в 1963-1964 р.р. жив режисер фільму Сергій ПАРАДЖАНОВ.
Тут проводив час і творчий колектив фільму: оператор – Юрій ІЛЛЄНКО, художник – Георгій ЯКУТОВИЧ, актори Іван МИКОЛАЙЧУК, Лариса КАДОЧНИКОВА та інші.
Робочі дні: суббота – неділя.
Години роботи: з 9:00 до 18:00 год.
Обід: з 13:00 до 14:00 год.
Музей відноситься до переліку об"єктів, перевірених на рівень доступності для людей з особливими потребами.
Коротка характеристика з точки зору можливості відвідування людьми з особливими потребами:
–щоб дістатись до музею необхідно спуститись з пагорба, по якому проходить дорога (стоянки немає). Від пагорба до музею доріжка не прокладена і, враховуючи рельєф місцевості, можна зробити висновок, що людині на візку дістатись до музею практично неможливо.
МУЗЕЙ СЕЛА «КРИВОРІВНЯ».
Адреса: Івано-Франківська область, Верховинський район, с.Криворівня,Криворівнянська середня школа імені Михайла ГРУШЕВСЬКОГО. Телефон: (03432) 5-34-43.
Музей створений у 1965 році.
Основний профіль: історичний та краєзнавчий. Історія гуцульського села, життя та побут жителів Гуцульщини – основні напрями діяльності музею.
Фонди музею налічують понад 100 експонатів.
Робочі дні: понеділок – п’ятниця.
Вихідні: субота – неділя.
Години роботи: з 9:00 до 15:00 год.
МУЗЕЙ ГУЦУЛЬСЬКОЇ ВИШИВКИ.
Адреса: Івано-Франківська область, Верховинський район, присілок, с.Зелене Підугорське. Телефон: (03432) 3-31-42.
Музей заснований в 2006 році.
Тут можна оглянути картини, дізнатись як саме створюється гуцульська вишивка.
В музеї діють експозиції з побуту та етнографії.
Дні роботи: без вихідних.
Години роботи: в любий час.
МУЗЕЙ «ХАТА-ГРАЖДА» ГУЦУЛЬСЬКОЇ ГОСПОДАРКИ.
Адреса: Івано-Франківська область, Верховинськитй район, с.Криворівня,присілок Заріччя. Телефон: (03432) 5-37-04.
Історико-архітектурна пам’ятка. У земельно-податкових книгах записи про цю хату від 1858 року.
У кінці ХІХ – поч. ХХ ст. тут проживали Палій і Параска ХАРУКИ. Часто до ХАРУКІВ приходили Іван ФРАНКО, Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ, Володимир ГНАТЮК, які відпочивали у Криворівні та збирали етнографічні матеріали. У 1964 році хату-гражду було використано під час зйомок кінофільму «Тіні забутих предків».
З 1984 року хата-гражда стояла пусткою.
У 1993 році споруду відреставрували і через рік під час Першого світового конгресу гуцулів тут було відкрито музей. У музеї експонувалися виставки: фотовиставка Ліди СУХІ з Рочестера «Криворівня очима закордонних гостей», фотовиставка Василя КОБИЛЮКА «В об’єктиві Верховинщина», виставка картин з фондів музею «Мистецтво прекрасне і вічне».
Вихідний: понеділок.
Години роботи: з 10:00 до 18:00 год.
Обід: з 13:00 до 14:00 год.
Музей увійшов до переліку об'єктів перевірених на рівень доступності для людей з особливими потребами. Коротка характеристика з точки зору можливості відвідування людьми з особливими потребами: Комфортного під’їзду до музею немає, звичайна ґрунтова стежка, що веде з пагорба вниз. Перед входом до музейного подвір’я – брама, яка є значною перешкодою для осіб, що пересуваються на візку (висота порогу – 35 см). Перед входом в хату – високий поріг (15 см), високі пороги і між кімнатами.
НАРОДНИЙ МУЗЕЙ ГУЦУЛЬСЬКОГО ТЕАТРУ Г.М.ХОТКЕВИЧА.
Адреса: Івано-Франківська область, Верховинський район, с.Красноїлля. Телефон: (03432) 7-66-51.
Гірське село Красноїлля своєю красою привертає увагу багатьох письменників, етнографів та наукових діячів. На початку ХХ ст. тут побували: Володимир ГНАТЮК, Іван ФРАНКО, Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ, Михайло ВАХНЮК, Володимр ШУХЕВИЧ, Лесь КУРБАС, Станіслав ВІНЦЕНЗ, Михайло ЛОМАЦЬКИЙ та багато інших відомих діячів.
Та особливо Красноїлля, як і Гуцульщина, завдячує Гнату ХОТКЕВИЧУ – уродженцю Слобожанщини, письменнику і драматургу, який після революційних подій 1905 році в Росії емігрував до Галичини, до Львова, а потім на Гуцульщину, до Криворівні і Красноїллі.
В центрі с.Красноїлля стоїть невеликий дерев’яний будинок. На стіні – меморіальна дошка, на якій напис: «В цьому будинку в 1908-1912 р.р. працював з першим Гуцульським театром відомий український письменник і громадський діяч Гнат Мартинович ХОТКЕВИЧ». Споруджений будинок в 1906 році на кошти громади села, як народний дім з читальнею. В цьому будинку Гнат ХОТКЕВИЧ створив своє диво – Перший Гуцульський театр, з яким підкоряв театральні помости Галичини, Буковини, Польщі і Росії.
У 110-ту річницю з дня народження письменника в будинку відкрили громадський музей. В грудні 2004 року музею присвоєно звання «народний».
Експозиція музею розміщена в кімнаті і залі з сценою, де проходили вистави першого Гуцульського театру. Складається вона з таких основних розділів: «Історія»; «Побут»; «Освіта і культура».
Експозиція першої кімнати починається з історії села. Тут довідуємось про перші письмові згадки 1661 року, а за дослідженням Петра СІРЕДЖУКА – 1649 року. У вітринах – метрикальні церковні книги, списки членів товариства «Тверезості», фотографії учасників Гуцульського повстання 1920 року; речі побуту і домашнього вжитку.
Інший розділ розповідає про першу школу, засновану в 1827 році, документи про школи Косівського повіту, про першого вчителя Михайла МОРОВИКА. Наступний розділ присвячений зв’язку Г.ХОТКЕВИЧА з Гуцульщиною. Перебуваючи тут 6 років, він полюбив цей край, його людей, гуцульську говірку, створив цикли творів про природу Гуцульщини: «Гірські акварелі», про життя гуцулів «Гуцульські образки» та інші шедеври.
В центрі експозиції знаходиться портрет Г.ХОТКЕВИЧА, фотографії учасників Першого Гуцульського театру. Перша вистава п’єси польського письменника П.КОЖЕНЬОВСЬКОГО «Верховинці», перекладена письменником на гуцульський діалект під назвою «Антін РЕВІЗОРЧУК» відбулася в будинку читальні с.Красноїлля, друга у Жаб’ю в 1910 році. З цього часу драматичний гурток було названо Гуцульським театром.
Наступна експозиція присвячена акторам першого Гуцульського театру: на стендах фотокопії листів та спогадів учасників театру; відгуки преси про виступи театру та гастрольні поїздки під орудою режисера, політичного емігранта, колишнього актора Петербурзького імператорського театру О.РЕМЕЗА.
Частина експозиції розповідає про гуцульські вечори театру; презентує музичні твори для гри на бандурі, написані Г.ХОТКЕВИЧЕМ. Дані експозиції розповідають про друге відродження Гуцульського театру 1930 року під керівництвом Василя КОСТИНЮКА. На стендах - фотографії сім’ї ХОТКЕВИЧА, участь театру в першому фестивалі «Червона Рута» в 1989 році.
Тут же виставлено експозицію до 120-річчя Леся КУРБАСА, який протягом 1912 року грав у гуцульському театрі.
Інші стенди розповідають про відзначення 125-річчя Г.ХОТКЕВИЧА в селі, обласного театрального свята у Верховині та гастрольної поїздки до Харкова.
Продовжується експозиція висвітленням в пресі та стендах і афішах про гастрольну поїздку театру до місту Перемишля у 2005 році.
В 2007 роцц впроваджений театральний фестиваль до 130-річчя Г.ХОТКЕВИЧА.
Також в музеї розміщено фотографію часників другого покоління театру.
У 1987 році, з нагоди 110-ої річниці, на будинку читальні «Просвіти» встановлено нову меморіальну дошку з барельєфом ХОТКЕВИЧА.
В залі експозиція починається з фотографій на стендах про третє покоління сучасного Гуцульського театру, відродженого в 1988 року, під керівництвом Марії ДІДУШКО та Володимира СІНІТОВИЧА.
Тут же розміщено афіші виступів театру у 1988 році в театрі М.ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ у Львові, з виставою Г.ХОТКЕВИЧА «Гуцульський рік» на вечорі, присвяченому 50-річчю з дня трагічної загибелі Г.ХОТКЕВИЧА.
Сучасний Гуцульський театр складають переважно внуки та правнуки колишніх акторів з першого і другого поколінь театру, які популяризують театральну спадщину Г.ХОТКЕВИЧА.
Вихідні дні: понеділок, суббота.
Години роботи: з 10:00 до 17:00 год.
Обід: з 14:00 до 15:00 год.
ЛІТЕРАТЕРНО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА.
Адреса: Івано-Франківська область, Верховинський район, с.Криворівня, присілок Москалівка. Телефон:: (03432) 5-37-04. Музей розміщений у колишньому будинку Василя ЯКІБ’ЮКА, в якому з 1906 по 1914 р.р. часто перебував І.ФРАНКО.
З 1953 року тут була кімната-музей, сільський клуб та бібліотека.
У 1960 році за сприянням Платоніди Володимирівни ХОТКЕВИЧ та ректора Львівського університету ім.І.ФРАНКА Євгена ЛАЗАРЕНКА у цьому будинку створено літературно-меморіальний музей Івана ФРАНКА.
Експозиція музею розташована в 5 кімнатах. У музеї зберігаються меморіальні речі, якими користувався ФРАНКО. Це ліжко, на якому спав письменник, стілець на якому він сидів, столик, за яким працював; також годинник, який висів у господаря за життя ФРАНКА, лавка, на якій сиділи його гості. У музеї також є крісло-розкладачка, на якому відпочивав М.КОЦЮБИНСЬКИЙ.
Цікавим експонатом є й гуцульська піч, оздоблена кахлями роботи Олекси БАХМАТЮКА в 1874 році.
За останні десятиліття музейної роботи було оформлено понад 70 виставок на різноманітну тематику. Серед них: виставка картин художника Івана ДЕРКАЧА «Місця перебування І.ФРАНКА на Прикарпатті», фотовиставки «Криворівнянська коляда», «Історія життя Станіслава ВІНДЕНЗА у фотографіях», книжкові виставки «Леся УКРАЇНКА на Гуцульщині», «Вічно живе слово Кобзаря», «Він жив на Гуцульщині і творив для неї», виставка писанок «Дивосвіт гуцульської писанки», виставки майстрів народної творчості та багато інших.
У музеї проходять вечори, франківські читання, зустрічі, конференції та інше.
Вихідний день: понеділок.
Години роботи: з 10:00 до 18:00 год.
Обід: з 13:00 до 14:00 год.
Музей увійшов до переліку об*єктів, перевірених на рівень доступності для людей з особливими потребами.
Коротка характеристика з точки зору можливості відвідування людьми з особливими потребами: Навпроти музею, з протилежної сторони дороги, розташовується невелика площа для стоянки. Є вказівник, що сповіщає про розташування музею. Перед входом на музейне подвір’я – 2 сходинки (висота першої – 11 см, другої – дещо менша). До центрального входу в музей ведуть 6 сходинок (пандусу немає). Є альтернативний вхід, до якого ведуть 3 сходинки (пандусу також немає); висота порогу перед входом в першу експозиційну кімнату становить 4,5 см; ширина проходу є достатньою для проїзду людини на візку. Між першою та другою експозиційними кімнатами перешкод для пересування людей на візку немає. Щоб потрапити до наступних чотирьох експозиційних кімнат, необхідно перейти до коридору, до якого, людині на візку, необхідно спуститись з порогу висотою 17 см. Перед входами до цих кімнат – високі пороги (9 см, 9 см, 12 см і 25 см). Всі кімнати музею є достатньо просторими, з проходами необхідної ширини.
РЕГІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ГУЦУЛЬЩИНИ.
Адреса: Івано-Франківська область, смт Верховина, вул.І.Франка, буд.5. Телефон: (098) 39-98-345.
Основні напрями музею: поповнення фондів; науково-видавнича та екскурсійно-пошукова діяльність.
Профіль музею: краєзнавчий.
Вихідний день: понеділок.
Години роботи: з 9:00 до 18:00 год.
Обід: з 13:00 до 14:00 год.
Музей увійшов до переліку об"єктів, перевірених на рівень доступності для людей з особливими потребами.
Коротка характеристика з точки зору можливості відвідування людьми з особливими потребами.
Поблизу музею стоянки немає; до центрального входу в музей ведуть 12 сходинок (пандусу немає).
Кімнати музею просторі; експонати підписані.